Типові ознаки

Ознака, що виділяє кактуси з інших сукулентів, — спеціалізований орган, званий ареола (лат. areole). Це модифікована пазушна брунька, з бруньковими лусочками, перетвореними на волоски та\або колючки. Іншою відмінною рисою кактусів є особлива будова квітки і плоду, коли істотна частина квітки та плоду є, по суті, тканиною стебла. Для всіх кактусів характерна нижня зав'язь, плід — ягода. Є ще близько десятка специфічних тільки для кактусів ознак, включаючи особливий, що не трапляється в інших рослин, пігмент квітки. Майже всі кактуси мають метаболізм красулієвого (С4) типу.

Квіти і плоди у деяких родів кактусів з'являються зі специфічного ворсистого, покрите густими щетинками, утворення, зо носить назву цефалій.

Кактуси бувають вельми різних форм і розмірів. Серед кактусів є кущі зі звичайними розвиненими листям — рід Pereskia — і невисокі листяні дерева — рід Pereskiopsis. Трапляються також різноманітні епіфітні рослини з тропічних лісів — роди Disocactus, Epiphyllum, Hatiora, Hilocereus, Selenicereus, Rhipsalis. Більшість же кактусів — ксерофітні рослини, пристосовані до тривалих посушливих періодів, поширені у різних типах екосистем — в прибережних зонах, саванах, посушливих лісах, напівпустелях і пустелях, горах і альпійських луках, на висоті від 0 до 4000 метрів і від Патагонії на півдні до півдня Канади на півночі. Серед них зустрічаються багатометрові колоноподібні гіганти або розгалужені «канделябри» вагою в кілька тонн, рослини, що утворюють невисокі колючі зарості, ліани, крихітні кулясті рослини — не перевищують у дорослому стані 1,5-2 см в діаметрі, сланкі по землі колючі батоги, чи рослини, що майже повністю складаються з потовщеного кореня і майже повністю сховані під землею.

Вважається, що кактуси виділилися еволюційно близько 30-40 млн років тому, коли Південна Америка і Африка були вже значно рознесені один від одного тектонічними процесами, але Північна Америка ще не була з'єднана з Південною. Хоча викопних решток кактусів на сьогоднішній день не знайдено, вважається, що виникли вони в Південній Америці і відносно недавно — 5-10 мільйонів років тому — поширилися на північний континент.